в означеннях
Тлумачення, значення слова «море»:

МОРЕ, я, сер.

1. Частина океану — великий водний простір з гірко-солоною водою, який більш-менш оточений суходолом. Як понесе з України У синєє море Кров ворожу... отойді я І лани і гори — Все покину (Тарас Шевченко, I, 1951, 354); Хто моря переплив і спалив кораблі за собою, той не вмре, не здобувши нового добра (Леся Українка, I, 1951, 268); Та ось і наша шаланда. Її хазяїн уже давно виїхав у море й наловив скумбрії (Юрій Яновський, II, 1958, 49);  * У порівняннях. Назустріч котились широкі, як море, степи (Олесь Гончар, III, 1959, 173);
//  Дуже велике озеро з такою водою. Аральське море; Каспійське море;
//  у знач. присл. морем. По морю. В Капеї ми були лиш кілька годин. А тепер великий переїзд в 48 годин морем (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 352).
Житейське море див. житейський; З-за моря — здалека, з далеких країн. — Се ми таке для любезних [люб'язних] сватів з-за моря придбали, — каже Наум (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 73); Крапля в морі див. крапля; Море по коліна див. коліно; Чекати (ждати) коло (з) моря погоди — даремно на щось розраховувати, надіятися. — Ти почекай. Я буду інженером. Ми ще не так заживемо. — Жди з моря погоди, — відрізала вона коротко (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 311).

2. Дуже велике штучне водоймище. Каховське море; Київське море.

3. чого, перен. Поросла, вкрита чимось велика, безмежна площина. Мов кораблі, комбайни пропливають По морю неозорому пшениці (Максим Рильський, III, 1961, 108); І враз поринув парубок у хвильне море трав (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 54).

4. чого, перен. Велика кількість чогось. Ярмарок шумів і гув, як буйна зелена діброва. Море сміху, море гомону-гумору (Степан Васильченко, II, 1959, 190); Тепер внизу, перед очима Столярова, було море облич, піднятих до нього вгору (Юрій Смолич, V, 1959, 250).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 802.

Коментарі (0)