Словник української мови

МОРГНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до моргати. — Тебе б'ють, тебе рвуть,.. а ти стій, не моргни! (Марко Вовчок, I, 1955, 131); Хто йде — не мине, То кивне, то моргне. А я шовком вишиваю, В кватирочку виглядаю (Тарас Шевченко, I, 1951, 129); Михайло почав крутити цигарку, а я моргнув до Янека, і той теж підійшов до нашого гурту (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 147); Хай око бакена в фарватері широкім Червоним вогником у темряві моргне (Любов Забашта, Вибр., 1958, 33).
♦ І оком (вусом) не моргнути: а) дуже швидко. Ніч у Севастополі коротка, пролетить, і оком не моргнеш (Василь Кучер, Голод, 1961, 56); б) не звертати уваги, не реагувати. Отож я ліг спати. А вже підпилий як засне, То хоч коти гармати, І усом не моргне (Тарас Шевченко, I, 1951, 240); Це й був той третій, ..що незадоволено скривився, коли їм не подали пива, в той час як інші й оком не моргнули (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 122); Не моргнувши оком (вусом, бровою) — не задумуючись, не бентежачись, не соромлячись. — Чого це тебе так радує? — підозріло спитала Антоніна Павлівна. — Бо буде весело, — не моргнувши оком, відповів Володимир (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 237); Хоч би [тобі] оком (вусом, бровою) моргнути — не звертати уваги, не реагувати. [Горпина:] Взяла соломинку та й полоскотала його по щоці, а він хоч би тобі вусом моргнув, — хропе... (Марко Кропивницький, I, 1958, 194); — Дівчина закохана в нього, а він хоч би бровою моргнув (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 8); Як оком моргнути — вмить, дуже швидко. І як оком моргнути, війт замовк і повалився на свою постіль (Марко Черемшина, Тв., 1960, 168).