Словник української мови

МО́РХЛИЙ, а, е. Те саме, що зморщений 2. Коли підходить щось за бабуся. Лице морхле, маленьке, — як печена глива, — в руці білий ціпочок (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 271); Морхле яблуко.
▲ Морхле зерно — зерно, що засохло на колоску; недорозвинене зерно. Скільки клопоту коло тої зернини! Галя одганяла [відкидала] лущене, морхле, одбирала для посіву дорідне (Костянтин Гордієнко, Цвіти.., 1951, 14).