МОРИТИ, морю, мориш, недок., перех.
1. рідко. Те саме, що труїти. Морити мух.
2. перен., розм. Доводити до виснаження, знемоги;
виснажувати, мучити. А лікар скрізь ходив з ланцетом..
І чванивсь, як людей морив (Іван Котляревський, I, 1952, 143);
— Заперли мене не в хату, а в саж.. Згагою морять
(Панас Мирний, III, 1954, 164); — Череду корів мають [дуки], а
брата нещасного морять голодом (Євген Кравченко, Квіти..,
1959, 71).
♦ Морить (морило) на сон; Сон морить (морив)
кого — хтось хоче (хотів) спати. Днинка була сьогодні
ясна й тепла, то старого трохи морило на сон (Осип Маковей,
Вибр., 1954, 197); — Як прийду сюди, так зараз сон і
морить, і розбирає. А тітка свариться, що я сплю отут
[у садку]… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 461).
3. розм. Дуже стомлювати чимось; знесилювати. Генерал давай їх [селян] утішати,.. що він їх не буде насильною роботою морити (Панас Мирний, I, 1949, 191); — А тільки не думай собі, щоб я тобі дав коні морити (Леся Українка, III, 1952, 554).
4. спец. Тримати деревину у воді, у спеціальному розчині, надаючи їй темного забарвлення та міцності, або фарбувати її морилкою. Використовують для фанерування меблів теж дубову фанеру, але її.. морять (Робітнича газета, 29.IX 1965, 2); Морити дуб.