МО́ЩЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до мостити 1. Сіни були невеликі і вели з одного боку на довгий, теребовельськими плитами мощений гайок (Іван Франко, I, 1955, 272).
2. у знач. прикм. Який має настил із твердого матеріалу (каменю, дерева тощо). Мощений цвинтар проріс травою (Марко Вовчок, I, 1955, 95); Вже давно закінчився мощений шлях, і я йшов звичайною польовою дорогою (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 150).