МОСТИ́НА, и, жін. Одна з дощок підлоги, мосту. Раз у суботу — тоді мені пішов сімнадцятий рік — мати мене замкнула, а я підняла мостину та й вилізла з-під комори (Олекса Стороженко, I, 1957, 92); З класу подуло свіжим холодком — сьогодні мили мостини (Степан Васильченко, I, 1959, 219); Через міст тягнуться підводи, вантажні машини.. Під бородатими копитами битюга глухо гудуть мостини (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 119).