МОТАТИ, аю, аєш, недок.
1. перех. Навивати,
накручувати що-небудь на щось. Понурий отаман під
дубом сидить І уси на палець мотає (Левко Боровиковський, Тв., 1957,
71); — По обіді зараз дідуньо казав йому газету читати,
потому я бабуні нитки мотала (Леся Українка, III, 1952,
633); Якось він підсів до мене, взяв з моїх малих рук
величезний клубок і почав швидко мотати.. півмітка
(Іван Цюпа, Три явори, 1958, 9).
♦ Мотати на вус — брати до уваги, запам'ятовувати
з певною метою. [Хома:] О, друзі, братіє! Міркуйте
та на вус мотайте (Марко Кропивницький, V, 1959, 280); Вони сиділи
мовчки десь у куточку і все, про що йшла мова, старанно
мотали на вус (Петро Колесник, Терен.., 1959, 326).
2. чим, неперех., розм., рідко. Кивати, хитати
(головою). Мош-Костаки.. сидів на лаві й енергійно
вимахував руками та мотав головою (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
237);
// Махати рукою тощо. Опустившися на землю,
безсильно крізь сльози мотала [Маруся] рукою — іди, іди
(Гнат Хоткевич, II, 1966, 276); Собаки угледіли Палія і побігли
до нього, привітно мотаючи хвостами (Данило Мордовець, I, 1958,
131).
3. неперех., перен., фам. Швидко йти, бігти кудись.
— Ей, прикажчику, мотай на шлях! (Олесь Гончар, Таврія,
1952, 297);
// Іти геть, забиратися. [Родіол:] Ей,
хто там копицю розсовує?! Мотай швидше звідси, а то
як устану, погано буде!.. (Олександр Корнійчук, Над Дніпром, 1960,
105).
4. перех. і без додатка, перен., фам. Швидко, жадібно їсти. — Як мотає? Наче три дні не їв (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 157); Відкусить [Данько] паляниці, гляне на шматок (чи ще великий?) і пішов мотати з присьорбом (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 74).
5. перех. і без додатка, перен., фам. Те саме, що марнотратити. — Я знаю, що писар поганий чоловік, що він мотає громадські гроші (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 44); [Храпко:] Добре, бач, діло на батькові гроші жити та мотати (Панас Мирний, V, 1955, 137); [2-й підпанок:] Ну, постривай, я тобі колись зіб'ю пиху!.. Чваниться тим, що жінчине добро мотає! (Марко Кропивницький, III, 1959, 37).