МОТОРИЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до
моторизувати;
// у знач. прикм. Оснащений автомототранспортом
(про військо). В темряві теплої серпневої ночі
рушив далі до Дніпра моторизований полк (Вадим Собко,
Вогонь.., 1947, 148).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 812.