МОТУ́ЗЗЯ, я, сер. Збірн. до мотуз і мотузок. Він
торгував маззю, мотуззям, заліззям і всякою всячиною (Іван Франко,
V, 1951, 209); Вночі пов'язали [моряки] пояси, мотуззя,
сорочки і по скелі спустилися до моря (Юрій Мушкетик, Серце..,
1962, 232); * У порівняннях. Гнівом загоряються очі в діда,
жили напружились, як мотуззя, м'язи на руках
випинаються, мов ремінні (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 87).
♦ Мотуззя крутити (сукати) з кого — те саме, що
Мотузки крутити (сукати) (див. мотузок). Гнат Сторожук
не з тих покірних і хлипких людей, з яких можна
мотуззя сукати (Петро Колесник, Терен.., 1959, 71).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 813.