Словник української мови

МОТУ́ЗЗЯ, я, сер. Збірн. до мотуз і мотузок. Він торгував маззю, мотуззям, заліззям і всякою всячиною (Іван Франко, V, 1951, 209); Вночі пов'язали [моряки] пояси, мотуззя, сорочки і по скелі спустилися до моря (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 232);  * У порівняннях. Гнівом загоряються очі в діда, жили напружились, як мотуззя, м'язи на руках випинаються, мов ремінні (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 87).
♦ Мотуззя крутити (сукати) з кого — те саме, що Мотузки крутити (сукати) (див. мотузок). Гнат Сторожук не з тих покірних і хлипких людей, з яких можна мотуззя сукати (Петро Колесник, Терен.., 1959, 71).