в означеннях
Тлумачення, значення слова «мовчанка»:

МО́ВЧАНКА див. мовча́нка.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 771.

Коментарі (0)

МОВЧА́НКА, рідше МО́ВЧАНКА, и, жін., розм. Те саме, що мовчання 1, 2. Хвилю панувала мовчанка в хаті (Іван Франко, III, 1950, 198); Флора Германівна порушила мовчанку, зауваживши, що вже видно огні Дніпрельстану (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 239); Вже два дні не маю од тебе ні словечка.. Невже трудно написати кілька слів? Певно, не це причина мовчанки (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 333).
Відповідати (відповісти) мовчанкою; Справляти мовчанку — мовчати. Вона мусить.. на всі безглузді п'яні зауваження ..відповідати мовчанкою (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 136); — Коли я спитав їх [лікарів], чи скоро відправлять мене додому, вони відповіли мовчанкою (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 16); Мати розмовляє з Одаркою, а вона [Христя] сидить — мовчанку справляє (Панас Мирний, III, 1954, 114); Грати в мовчанку див. грати 2; Мертва (могильна, гробова і т. ін.) мовчанка — абсолютна тиша. Мертва мовчанка залягла над усім товариством після тої пісні (Іван Франко, I, 1955, 322); — Восьма камера зустрічає нас [в'язнів] могильною мовчанкою. Вона порожня (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 88); Кілька хвиль стояла в залі гробова мовчанка (Іван Франко, VI, 1951, 422).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 771.

Коментарі (0)