в означеннях
Тлумачення, значення слова «мовчати»:

МОВЧАТИ, чу, чиш, недок.

1. Нічого не говорити. Складачі також мовчали ..при своїй роботі (Іван Франко, VI, 1951, 253); Капітан глянув на Рубана, Рубан на капітана, але обидва продовжували мовчати (Петро Панч, Ерік.., 1950, 35).

2. Не розказувати, не говорити про кого-, що-небудь; зберігати в таємниці. — Мовчи ж, дочко, щоб ніхто не дізнався! (Панас Мирний, IV, 1955, 250); — Є комсомольці між вами!.. Я знаю!.. Кожного кулі чекає печать!.. — ...Стиснуто губи в останнім одчаї, всі полонені мовчать... (Володимир Сосюра, I, 1957, 185).

3. перен. Не видавати звуків, не порушувати тиші. А ліс мовчав (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 119); Мовчить в цю мить гора (Олекса Ющенко, Люди.., 1959, 204);
//  Не діяти (про апарати, які подають звукові сигнали, про вогнепальну зброю тощо). — Де ви, товариші? Зв'язок мій урвався, апарат мовчить (Олесь Гончар, III, 1959, 364); І гармати й пістолі мовчать, Лише хвилі під нами сичать (Платон Воронько, Драгі.., 1959, 112).

4. перен. Не давати про себе знати; не виявлятися (про почуття, переживання тощо). [В'язень-лицар:] Тепер спокій панує в краю, як і в темниці. Людська кров мовчить і не волає до небес про помсту (Леся Українка, II, 1951, 186).

5. Не висловлювати відкрито своєї думки, не діяти, не втручатися в що-небудь. А люде... Хоч бачать люде [знущання], та мовчать (Тарас Шевченко, II, 1953, 325);
//  розм. Не писати листів, не відповідати на них. Коли не писала — то недобре зробила. .. я вже оце третій лист пишу до тебе, а ти мовчиш (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 132);
//  Не писати, не друкувати своїх творів (про письменників). Тяжко, нудно розказувать, А мовчать не вмію. Виливайся ж, слово-сльози: Сонечко не гріє. Не висушить (Тарас Шевченко, I, 1951, 86).

6. перен. Покірно терпіти, зносити що-небудь. Од молдаванина, до фінна На всіх язиках все мовчить, Бо благоденствує! (Тарас Шевченко, I, 1951, 327).
Історія мовчить про кого — що — ніде не згадується про кого-, що-небудь. А де ж її [Дантової дружини] життя? Де ж власна доля, радощі і горе? Історія мовчить (Леся Українка, I, 1951, 175).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 771.

Коментарі (0)