в означеннях
Тлумачення, значення слова «мовчазний»:

МОВЧАЗНИ́Й, а, е.

1. Який не любить багато говорити, схильний мовчати; неговіркий. Одна [дівчина] дуже мовчазна, — ні з ким буде мені й розмовляти, а друга балакуча, дак за тією й я не поспішуся слова сказати (Борис Грінченко, II, 1963, 349); Усякі люди трапляються на містку: і щедрі і скупі, і веселі і сумні, і мовчазні і говіркі (Михайло Стельмах, II, 1962, 302);
//  Який мовчить, не вступає в розмову. Свирид слухав мовчазний, не обзиваючись і словом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 146); Петро чомусь був мовчазний і тим немало дивував гостей (Петро Панч, В дорозі, 1959, 136);  * Образно. У білих снігових шапках стояли мовчазні кипариси й чинари (Василь Кучер, Голод, 1961, 377);
//  перен. Не сповнений звуками; безмовний. Німа і мовчазна, від неба вона [тюрма] крилася чорною залізною покрівлею (Панас Мирний, I, 1954, 319);
//  Який не супроводжується словами, розмовами. Настала важка тиша, мовчазний сум (Панас Мирний, I, 1954, 244); Після мовчазного обіду знову пішов [Гордій] у свою світлицю (Борис Грінченко, II, 1963, 130).

2. Який розуміють без слів. Байдужість є мовчазна підтримка того, хто сильний, того, хто панує (Ленін, 10, 1949, 59); Він востаннє глянув на принишклого гетьмана і, коли дістав мовчазну його згоду на прийом козака, звелів просити того до світлиці (Іван Ле, Наливайко, 1957, 20).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 771.

Коментарі (0)