в означеннях
Тлумачення, значення слова «мовкнути»:

МОВКНУТИ, ну, неш; мин. ч. мовк і мовкнув, ла, ло; недок.

1. Переставати говорити; замовкати. Всі робітники мовкнуть і хиляться, де котрий із них [підмайстрів] проходить (Іван Франко, I, 1955, 227); Ксеня розпитувала Олега про Харків, він охоче розповідав. Іноді вони мовкли і довго німували (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 86);
//  Переставати кричати (про тварин). — Бураки-ки-ки! Бураки-ки-ки! — верещали обоє [дітей], заплющивши очі, аж жаби здивовано мовкли (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 313);  * Образно. Серденько мовкне, серденько в'яне... (Павло Грабовський, I, 1959, 124).

2. Переставати звучати, бути чутним; затихати. Мовкнуть гучнії струмки під льодами, з шумом чарівним із гір не пливуть... (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 176); Вже й завіса піднялась, Мовкне в залі сміх (Ігор Муратов, Піонер. слово, 1951, 22); Той крик страшний, той плач малят когось благав, просив, та порскав чергу автомат, і мовкли голоси (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 312).

3. перен. Відходити на другий план, втрачати своє значення. Кошик з ягідками коштував аж цілих десять крейцерів, що становило половину капіталу, який вона мала. Супроти цього факту мовкли всі уподобання й жадоби посідання (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 72).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 770.

Коментарі (0)