в означеннях
Тлумачення, значення слова «мовляти»:

МОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех. і без додатка, заст. Мовити. До часу глек, — мовляв один розумний лях, — До часу, голубе, нам глечик носить воду (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 45); Він схопився на рівні ноги.. і кинувся, не мовлячи ні слова, в байрак терновий, там і зник з очей (Леся Українка, III, 1952, 250).
 Мовляють; Мовляли [ви], у знач. вставн. сл. — уживається для виділення слів, які належать не тому, хто говорить, а комусь іншому. Чи то в село лихий примчить якого Паничика, мовляють, судового — Та сарана живе на твоєму добрі (Євген Гребінка, I, 1957, 55); На цей раз приказка здалась: Що декому, мовляли, можна — другим зась (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 7); Наум хвалився людям: — Двох синів маю, та …з одного дерева і хрест, і лопата, мовляли ви… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 103).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 770.

Коментарі (0)