в означеннях
Тлумачення, значення слова «мовляв»:

МОВЛЯ́В, вставн. сл., розм.

1. Уживається при передачі слів, які належать не тому, хто говорить, а комусь іншому. То родички мені й переказують: оттак люди плещуть, мовляв (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 8); — Самі спожили свіженьку й гарячу рибку, а ви, мовляв, їжте й холодну й нетривну (Нечуй-Левицький, II, 1956, 249); Не встигла [Катря] ще й поснідати, прибігла сторожова дівчина: Докія Петрівна послали, мовляв, діло якесь є (Андрій Головко, II, 1957, 193);
//  Уживається при передачі внутрішньої мови персонажа, при розкритті його жесту. Він з усмішечкою витягнув з кишені перев'язану мотузочком пачку грошей, підкинув її вгору, зловив і на мигах показав: бери, мовляв (Михайло Стельмах, II, 1962, 37); Ясько спокійно кивнув головою: мовляв, зрозумів усе чисто (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 54).

2. Уживається при уточненні вислову; так би мовити. А мені дуже весело, що такий мені тепер клопіт великий, таке, мовляв, поле передо мною — і женитись, і на дяка стати (Марко Вовчок, VI, 1955, 235).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 770.

Коментарі (0)