МО́ЖНА, присудк. сл.
1. Є умови, можливості для здійснення чого-небудь; можливо. Де можна лантух, там торби не треба (Номис, 1864, № 1370); Провалилася їхня тачанка на мосту.. Дядьки рятують, що можна, лементують у відчаї (Олесь Гончар, II, 1959, 263); Якби не жовте листя в садках, то можна було б подумать, що надворі не бабине літо (Нечуй-Левицький, II, 1956, 183); — Двох котів у мішок саджати не можна — покусаються (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 13).
2. Дозволяється, дозволено. Що можна лялі, того
не можна мамі! (Панас Мирний, I, 1949, 230); Постукав до
кімнати.. Двоє голосів — жіночий і чоловічий відповіли
разом: «Можна» (Юрій Яновський, II, 1958, 38).
Можна сказати див. сказати; Як можна —
уживається у поєднанні з прислівником вищого ступеня для
посилення і означає: по можливості. Турн,
бачивши Троян роботу, Як рать Рутульськую трощать,
.. Велів везти зо всіх олійниць, Де тілько єсть,.. Як
можна швидше тарани (Іван Котляревський, I, 1952, 234); Їм так
допекли пани, що вони були ладні втекти од їх як
можна далі, хоч на край світу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 218);
Як [же] можна — уживається при вираженні
негативного ставлення до чого-небудь, осуду чогось. — Чому ж ти
мені зараз сього не прописала? — Що се ви, бабуню? Як
можна?.. Зараз дознаються... (Марко Вовчок, I, 1955, 104);
[Олімпіада Іванівна:] Ах, Любочка!
Нарешті [приїхала]! Ну, як же можна?! (Леся Українка, II, 1951,
7).