в означеннях
Тлумачення, значення слова «мучений»:

МУ́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до мучити. Мучений нестерпною непевністю, то блід [монарх], то червонів, боячися, аби хто з робітників не ляпнув якого нечемного або бунтівничого слова (Іван Франко, III, 1950, 191); Мучений муштрою, цькований щоденними переслідуваннями, селикий наш Кобзар знайшов собі друзів — таких же підневільних, як і він, трудящих казахів (Літературна Україна, 20.IX 1966, 1); Демон — складна натура, мучена протиріччями (Максим Рильський, III, 1956, 205);
//  мучено, безос. присудк. сл. — Ох, бабусечко! І морено, й мучено нас — та все дурницею (Марко Вовчок, I, 1955, 104); Щось летить і співає мені: «Ой синочку, порадничку, Ой де ж ти був, мій зрадничку, Як в бік мене улучено, Як в'язано і мучено..» (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 131).

2. у знач. прикм. Втомлений, зморений. — Ах, правда, я обіцяла не сміятися, — перебила вона сама свій сміх, бо завважила, що обличчя поетове мало дуже мучений вираз (Леся Українка, III, 1952, 698); Після ситної страви Оверка потягло до сну, хотілося розпластатися на траві, щоб одійшло мучене тіло, квола голова (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 117).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 833.

Коментарі (0)