в означеннях
Тлумачення, значення слова «мучити»:

МУЧИТИ, чу, чиш, недок., перех. Завдавати мук, фізичних або моральних страждань. Еней, бідняжка, ізлякався І ввесь, як крейда, побілів, І зараз у яги спитався, Хто їй так мучити велів? (Іван Котляревський, I, 1952, 148); Хлопчика мучили, та він не сказав ні слова (Олесь Донченко, V, 1957, 447);  * Образно. Мій краю прекрасний, розкошний, багатий! Хто тебе не мучив? (Тарас Шевченко, II, 1953, 30);
//  Бути причиною, джерелом страждань. Він знав, що тепер справді в Піски йти небезпечно; одначе совість його мучила, що так товариша кинули... (Панас Мирний, I, 1949, 311); — Тепер, коли наука так швидко пішла вперед і довела закони, на яких тримається всесвіт, біблія — це просто збірник казок, розрахованих на старих дідів, яких мучить безсоння (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 42);
//  безос. [Генрикова:] Знов його корчило та мучило, я вже далебі зо страху не знала, що мені з ним почати (Леся Українка, IV, 1954, 214);
//  також без додатка. Не давати спокою, хвилювати, турбувати. Тепер мені спокійніше, а то я за турботами не міг часом спочивати як слід, все мучила думка про вас всіх (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 328); Ніч була безмилосердна. Все, що відсувалося за дня, стає перед очі, мучить, гризе й точить душу (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 39).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 833.

Коментарі (0)