в означеннях
Тлумачення, значення слова «мудрець»:

МУДРЕ́ЦЬ, я, чол.

1. Людина, що має великий розум, досвід, глибокі знання; мудра людина. Перед мене, де причали Виноградарських човнів, Мудреці людей навчали, Щоб життя цвіло, як спів (Максим Рильський, Мости, 1948, 67); О Джамбул, ти в юності своїй, навчившись від мудреця Сююмбая говорити тільки правду, одним із перших виступав проти царів та баїв (Павло Тичина, III, 1957, 67); На голубій, оксамитній канапі сидить Анненков — величного вигляду старець із срібними кучерями і бородою, з лагідним обличчям мудреця (Іван Кочерга, III, 1956, 123).

2. Мислитель, філософ. Мудрець же фізику провадив.. І думав, відкіль взявся світ? (Іван Котляревський, I, 1952, 143); Мій Херемоне стоїку, смерть вихваляєш надміру? Хочеш мені показать вдачу і дух мудреця? (Микола Зеров, Вибр., 1966, 345).

3. ірон. Той, хто багато роздумує, обмірковує; мудрагель. [Горнов:] Довго ще по селах отакі мудреці, як ваш писар, морочитимуть мирян (Марко Кропивницький, I, 1958, 390); — Посіяли на піщаниках пшеницю, вона там зроду не родила. Посадили б кавунів — довгі рублі в дурну кишеню. — Ви, я бачу, також мудрець за чужою спиною (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 76).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 819.

Коментарі (0)