МУХО́РКА, и, жін., розм. Гніздо в колосі злакових рослин, у якому міститься зерно. Вийдеш у поле — сонце. На кожнім колосі сяє, Кожну його мухорку Зернятком наділяє (Іван Вирган, Квіт. береги, 1950, 74).
МУХО́РКА, и, жін., розм. Гніздо в колосі злакових рослин, у якому міститься зерно. Вийдеш у поле — сонце. На кожнім колосі сяє, Кожну його мухорку Зернятком наділяє (Іван Вирган, Квіт. береги, 1950, 74).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 833.