МУР, у, чол.
1. Висока кам'яна або цегляна стіна
навколо чогось. — До кого я прихилюся?.. — І небога
Кругом зирнула, і о мур, Об мур старою головою Ударилась
(Тарас Шевченко, II, 1953, 277); Ні попівськії тортури, Ні
тюремні царські мури, Ані війська муштровані, Ні
гармати лаштовані, Ні шпіонське ремесло В гріб його
[революційний дух] ще не звело (Іван Франко, X, 1954, 7);
За муром фортеці чутно пісню (Олександр Корнійчук, I, 1955, 209);
* Образно. Республіка напружено будувала соціалізм.
Партія перевертала тисячолітні мури темряви,
визиску, дичавини (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 344); * У порівняннях.
Козаки не розступилися і стояли нерухомо, як мур
(Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 20);
// Невисока загорожа
з каменю або цегли навколо чогось. Перебігли вони
міст, заїхали на острів, поїхали попід самим садовим
муром (Нечуй-Левицький, I, 1956, 161); На подвір'ї, огородженому
низьким кам'яним муром, колоди лісу, розбитий
грузовик, звалена апаратура (Любомир Дмитерко, Драм. тв., 1958,
332).
♦ Китайський мур див. китайський; Муром стояти
(стати) — непохитно, незламно стояти, захищаючи
когось, щось. Вони стояли незламним муром навкруги
свого прапора (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 253); — Взяти сокири
і муром стати біля своєї землі (Михайло Стельмах, II, 1962, 109).
2. Те саме, що стіна 1. Одлетіла давно золота свіжість листопаду, потемніли мури будинків і вже вкривалися вночі сивизною голі віти дерев (Іван Микитенко, II, 1957, 219); Ось і школи знайомі мури, і до мене біжать школярі... (Володимир Сосюра, I, 1957, 244).