Словник української мови

МУРА́ХА, и, жін. Те саме, що мурашка. Недалечко від цього дуба, на пагорку, здіймалася неоковирна купа — житло невтомних мурах (Олесь Донченко, IV, 1957, 104); Кілька разів поверталися господарі додому й щоразу знаходили в своїх квартирах ненажерливих мурах (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 160);  * У порівняннях. Вода реве поміж тими всіма загатами, а люди, мов мурахи, бігають і кричать (Гнат Хоткевич, II, 1966, 409); Члени бригади заворушилися біля машини, ніби мурахи навколо велетенського жука (Степан Чорнобривець, Красиві люди, 1961, 76).
♦ Мурахи бігають (лазять, пробігли й т. ін.) за спиною (по спині, за плечима й т. ін.) — те саме, що Мурашки бігають (пішли, полізли й т. ін.) за (поза) спиною (по спині, по тілу й т. ін.) (див. мурашка). Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима — мурахи (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 56); Холодні мурахи пробігли по спині. Дівчина здригнулась (Олесь Донченко, V, 1957, 351).