в означеннях
Тлумачення, значення слова «мурчати»:

МУРЧА́ТИ, чу, чиш, недок.

1. неперех. Те саме, що муркотати 1. Слухаю я — і борсук у норі мурчить (Словник Грінченка); Мурчав ситий кіт, жмурив проти сонця зелені очі (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 39).

2. перех. і без додатка, перен., розм. Те саме, що мурмотати 1. У вікно загляне [Мафтей], чомусь у печі довбає довго і все мурчить щось про себе (Гнат Хоткевич, II, 1966, 93); — Говори, Тучинський, не мурчи. Нічого поглядати на мене (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 189); — Іди, іди, поки не дав, — сказав той, скручуючи цигарку.. — Не мурчіть, я маю діло (Іван Микитенко, II, 1957, 253).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 830.

Коментарі (0)