МУ́РКНУТИ, ну, неш, док., перех. і без додатка. Однокр. до муркати 2. Воловик щось муркнув про себе, хитнувшись на всі боки (Панас Мирний, IV, 1955, 202); Іван муркнув незадоволено «ага» і потягнув линвою пса до буди (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 35).