МУРМОТІ́ННЯ, я, сер., розм. Дія за значенням мурмотіти. Хіба те, що він казав, не було жалюгідним мурмотінням підсліпуватого школяра, яке викликало.. іронічну посмішку (Олександр Довженко, III, 1960, 185).
МУРМОТІ́ННЯ, я, сер., розм. Дія за значенням мурмотіти. Хіба те, що він казав, не було жалюгідним мурмотінням підсліпуватого школяра, яке викликало.. іронічну посмішку (Олександр Довженко, III, 1960, 185).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 829.