МУРУВА́ТИЙ, а, е. Трохи мурий. Мурувате обличчя Григорія з пошерхлим носом раптом просвітліло від блиску його білих зубів (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 209).
МУРУВА́ТИЙ, а, е. Трохи мурий. Мурувате обличчя Григорія з пошерхлим носом раптом просвітліло від блиску його білих зубів (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 209).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 830.