МУШВА́, и, жін., розм.
1. Збірн. до муха. Шарудіння й ледве чутний.. гомін раптово вщухли (тільки мушва бриніла над головами) (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 301).
2. збірн. Те саме, що мошка. В останньому промінні сонця грала дрібненька мушва і, мов сітка, мигтіла перед очима (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 27); А від комашні доводилося ховати обличчя під сітку або затуляти вуха і ніс клоччям, бо як залізе туди отруйна мушва та відкладе яєчка, то біда буде (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 69).