МУТНИ́Й, а, е, розм.
1. Те саме, що каламутний. Восени звичайно сільські ґаздині мочили в мутній воді потоку коноплі (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 84); Над головою мутне, обложене хмарами осіннє небо (Ярослав Гримайло, Кавалер.., 1955, 148).
2. Який утратив блиск, прозорість; тьмяний. Тихо стало в хаті. Місяць несміло, блідо проглядає крізь мутні шибки (Іван Франко, I, 1955, 65).