в означеннях
Тлумачення, значення слова «муза»:

МУ́ЗА, и, жін.

1. У грецькій міфології — одна з дев'яти богинь поезії, мистецтва та науки. О, музо, панночко Парнаська! Спустись до мене на часок (Іван Котляревський, I, 1952, 187); Трохи осторонь, але на видному місці статуя музи з лірою в руках (Леся Українка, III, 1952, 722); Музо, повідай мені про бувалого мужа, що довго Світом блукав, священну столицю троян зруйнувавши (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 29).

2. перен. Творче натхнення, його джерело, що втілюється звичайно в образі такої богині. Музо моя — госте одинокої душі! Не покидай мене (Панас Мирний, V, 1955, 343); Радянський актор не може творити художній образ, покладаючись на каприз музи, не може очікувати моменту приходу натхнення (Амвросій Бучма, З глибин душі, 1959, 67).

3. перен. Творчість поета, його мистецтво. Гнівно заговорила невільницька муза Шевченка (Слово про Кобзаря, 1961, 99); Білоруський поет Павлюк Трус не розлучався з «Кобзарем», уся його творчість перейнята шевченківським колоритом; у ній багато теплоти та щирого поетичного чуття, що йде від музи Тараса (Радянське літературознавство, 2, 1961, 89).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 822.

Коментарі (0)