МУЖИКІ́В, кова, кове, дорев., розм. Прикм. до мужик 1, 3; належний мужикові. Оттак чини, як я чиню, люби дочку аби чию, хоч попову, хоч дякову, хоч хорошу мужикову (Номис, 1864, № 12525).
МУЖИКІ́В, кова, кове, дорев., розм. Прикм. до мужик 1, 3; належний мужикові. Оттак чини, як я чиню, люби дочку аби чию, хоч попову, хоч дякову, хоч хорошу мужикову (Номис, 1864, № 12525).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 821.