в означеннях
Тлумачення, значення слова «музичний»:

МУЗИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Прикм. до музика 1, 2. За старе піаніно сідала [Любов Прохорівна] щодня, вчилася грати й ненавиділа так звану «систему», якою приневолювала її вчителька набувати музичних знань (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 23); — Треба повідати людям, які дорогі та музичні мотиви виховує народна пісня! (Панас Мирний, III, 1954, 204); Єгор Мовчан створив нову мелодію на текст Думи, скомпонував до неї музичний супровід (Іван І. Волошин, Сади.., 1950, 37); Збирання і публікація словесного, пісенного та музичного фольклору мають велике громадсько-політичне значення (Народна творчість та етнографія, 2, 1957, 16);
//  Виражений, здійснюваний засобами музики. Музичний образ; Музична характеристика дійової особи.
 Музична школа — школа, у якій навчають музики. І щастя їхнє, що за радянської влади вони народилися: було б їхнє бажання, — їм і музичні школи, їм і консерваторії, їм і педагоги (Остап Вишня, II, 1956, 35); Музичний вечір — вечір, на якому виконують твори музики; Музичний інструмент — інструмент для виконання творів музики. В кутку [каюти] стояли музичні інструменти (Петро Панч, Ерік.., 1950, 19).

2. Здібний до музики, який любить і тонко розуміє музику. Ми, українці, музичний народ (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 206); Музична людина.
 Музичний слух — здатність сприймати та відтворювати музику (у 1, 2 знач.). Тішило його завжди, що ми всі п'ятеро маємо музичний слух (Ірина Вільде, Пов. і опов., 1949, 140).
Музична драма — драма в супроводі музики, опера з драматичним сюжетом; Музична комедія — комедія, що супроводжується музикою; оперета. Музична комедія це по суті водевіль із вставними пісенними й танцювальними номерами (Мистецтво, 6, 1968, 9).

3. Який нагадує музику, приємний для слуху; мелодійний. Музичний голос.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 824.

Коментарі (0)