МУ́ЗИКА, и, жін.
1. Мистецтво, що відображає
дійсність у художньо-звукових образах. Я тепер не стільки
музикою, скільки літературою займаюся (Леся Українка, V,
1956, 72); Музика — мистецтво, що має велику силу
емоціонального впливу, є важливим засобом формування
ідейних переконань, моральних та естетичних ідеалів
людей (Літературна Україна, 30.III 1962, 1);
// Твори такого
мистецтва, сукупність їх. Народна пісня — то ж вона
Усій землі окраса, Вона, як сонце, вирина У творчості
Тараса, Вона, як пахощі суцвіть, Лисенка музику
живить (Максим Рильський, III, 1961, 36).
Покласти на музику — написати музичний твір на
який-небудь текст. Захоплений неперевершеною
майстерністю, з якою Кропивницький читав поему Шевченка
«Причинна», Крижанівський вибрав з неї дев'ять строф
і поклав їх на музику (Вітчизна, 6, 1965, 194).
2. Інструментальний вид цього мистецтва на відміну
від вокального. Видатні діячі нашої кінематографії
й музичного мистецтва завжди вважали музику
невід'ємною частиною художнього фільму (Мистецтво, 3, 1959, 24);
Музика та спів; Симфонічна музика;
// Виконання,
звучання музичних творів. Вона змушувала його цілими
вечорами слухати музику, переважно класичну — Баха,
Гайдна, Бетховена (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 407); [Зет (до
Амфіона):] Тепер я вірю в те, що дикі звірі його
[Орфея] музики слухали! (Леся Українка, I, 1951, 454); Вона
злегка торкнулася клавішів.. і залунала музика, що з
кожною хвилиною розливалася, як потік у зливу (Степан Чорнобривець,
Визволена земля, 1959, 179).
Навчати (учити, навчити) музики кого — навчати
когось грати на музичних інструментах; Навчатися
(вчитися, навчитися) музики — вчитися грати на
музичних інструментах.
3. чого і з означ. Гармонійне звучання чого-небудь.
Це був початок десятих років, коли я вперше почув
музику української мови (Літературна Україна, 12.IX 1967, 1);
Він захоплено повторював повні чарівної краси вірші
Лермонтова, насолоджуючись їх музикою (Зінаїда Тулуб, В
степу.., 1964, 235);
// Сукупність яких-небудь звуків.
Оживлялась музика крапель [з дахів], сумних і веселих,
лінивих і жвавих, глухих та дзвінких (Михайло Коцюбинський, II, 1955,
284); Аксьонов стояв на бульварі, зачаровано слухаючи
музику морського прибою (Василь Кучер, Засвітились вогні, 1947,
70).
4. Те саме, що оркестр. Шеляга виймає [Микита] І за того остатнього [останнього] Музику наймає (Тарас Шевченко, II, 1953, 78); Музика різала, пиляла, аж струни лопались (Панас Мирний, I, 1949, 358); Музика не вгавала, повторюючи мелодії гімнів обох країн (Юрій Яновський, II, 1958, 110).
5. перен., розм. Про складну, тривалу справу, марудне заняття тощо. Думає [Сашко] про ідею космічного ретранслятора,.. а Віталій тим часом думає: «Нащо ти мені все це говориш? Нащо мені твій ретранслятор, і та стаття, і вся ця музика, коли є на світі Тоня..» (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 42).