в означеннях
Тлумачення, значення слова «музика»:

МУ́ЗИКА, и, жін.

1. Мистецтво, що відображає дійсність у художньо-звукових образах. Я тепер не стільки музикою, скільки літературою займаюся (Леся Українка, V, 1956, 72); Музика — мистецтво, що має велику силу емоціонального впливу, є важливим засобом формування ідейних переконань, моральних та естетичних ідеалів людей (Літературна Україна, 30.III 1962, 1);
//  Твори такого мистецтва, сукупність їх. Народна пісня — то ж вона Усій землі окраса, Вона, як сонце, вирина У творчості Тараса, Вона, як пахощі суцвіть, Лисенка музику живить (Максим Рильський, III, 1961, 36).
 Покласти на музику — написати музичний твір на який-небудь текст. Захоплений неперевершеною майстерністю, з якою Кропивницький читав поему Шевченка «Причинна», Крижанівський вибрав з неї дев'ять строф і поклав їх на музику (Вітчизна, 6, 1965, 194).

2. Інструментальний вид цього мистецтва на відміну від вокального. Видатні діячі нашої кінематографії й музичного мистецтва завжди вважали музику невід'ємною частиною художнього фільму (Мистецтво, 3, 1959, 24); Музика та спів; Симфонічна музика;
//  Виконання, звучання музичних творів. Вона змушувала його цілими вечорами слухати музику, переважно класичну — Баха, Гайдна, Бетховена (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 407); [Зет (до Амфіона):] Тепер я вірю в те, що дикі звірі його [Орфея] музики слухали! (Леся Українка, I, 1951, 454); Вона злегка торкнулася клавішів.. і залунала музика, що з кожною хвилиною розливалася, як потік у зливу (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 179).
 Навчати (учити, навчити) музики кого — навчати когось грати на музичних інструментах; Навчатися (вчитися, навчитися) музики — вчитися грати на музичних інструментах.

3. чого і з означ. Гармонійне звучання чого-небудь. Це був початок десятих років, коли я вперше почув музику української мови (Літературна Україна, 12.IX 1967, 1); Він захоплено повторював повні чарівної краси вірші Лермонтова, насолоджуючись їх музикою (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 235);
//  Сукупність яких-небудь звуків. Оживлялась музика крапель [з дахів], сумних і веселих, лінивих і жвавих, глухих та дзвінких (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 284); Аксьонов стояв на бульварі, зачаровано слухаючи музику морського прибою (Василь Кучер, Засвітились вогні, 1947, 70).

4. Те саме, що оркестр. Шеляга виймає [Микита] І за того остатнього [останнього] Музику наймає (Тарас Шевченко, II, 1953, 78); Музика різала, пиляла, аж струни лопались (Панас Мирний, I, 1949, 358); Музика не вгавала, повторюючи мелодії гімнів обох країн (Юрій Яновський, II, 1958, 110).

5. перен., розм. Про складну, тривалу справу, марудне заняття тощо. Думає [Сашко] про ідею космічного ретранслятора,.. а Віталій тим часом думає: «Нащо ти мені все це говориш? Нащо мені твій ретранслятор, і та стаття, і вся ця музика, коли є на світі Тоня..» (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 42).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 822.

Коментарі (0)

МУЗИ́КА, и, чол. Те саме, що музикант. Дівчата й хлопці покинули грища й танки, купчаться всі коло темного дуба. Там сивий музика узявся за віщії струни (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 153); Час музикам ладнати скрипки на весілля (Максим Рильський, III, 1961, 196).
 Троїсті музики див. троїстий.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 823.

Коментарі (0)