МИГДА́ЛИК, а, чол.
1. Зменш.-пестл. до мигдаль. Від ласощів аж віття гнуться: Не знаєш, до чого й сунуться: Мигдалики і виноград, — їси, їси, аж рад (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 75).
2. перев. мн. Залози, розташовані по боках піднебіння в глотці, схожі формою на мигдалевий горіх. Мигдалики у дітей починають розвиватися наприкінці першого року життя (Шкільна гігієна, 1954, 82).