МИГОНУТИ, ну, неш, док., однокр. Підсил. до мигнути. Тихо було увечері, коли вчулася ступа чиясь і щось мигонуло мимо віконця (Марко Вовчок, I, 1955, 298).
МИГОНУТИ, ну, неш, док., однокр. Підсил. до мигнути. Тихо було увечері, коли вчулася ступа чиясь і щось мигонуло мимо віконця (Марко Вовчок, I, 1955, 298).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 700.