Словник української мови

МИГОТІТИ, тить і МИГОТАТИ, оче, недок. Підсил. до мигтіти. Миготять в вікнах вершечки дерев, синій дим з тютюну снує у вагоні основу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 269); Здавалося, що рішення зовсім недалеко, так і миготить у голові, а от ніяк не спіймати його... (Олесь Донченко, V, 1957, 170); За вікнами лютує хуртовина, На припічку каганчик миготить... (Борис Грінченко, I, 1963, 107); А світло огнисте мигоче, пала Круг повного всяких розкошів стола (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 211).
 В очах миготить — про враження рябизни в очах. Люди метушаться, — ті сюди, ті туди, аж в очах миготить! (Леся Українка, III, 1952, 490).