в означеннях
Тлумачення, значення слова «микати»:

МИ́КАТИ, аю, аєш і мичу, мичеш, недок., перех.

1. Чесати льон або коноплі для прядива. Рано-вранці я вставала, Мичку микала та пряла (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 236); Катерина взяла витіпану ручайку волокна і почала микати (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 72).

2. діал. Виривати що-небудь звідкись; виривати з корінням (рослини). Зачав [старець] микати солому із загати (Іван Франко, VIII, 1952, 205); Панотець похилився над тою грядкою та й микав із завзятком моркву.., ніби полов (Лесь Мартович, Тв., 1954, 383);
//  Скубти. І на вінику по хаті брикають [діти], і дєдю [батька] за чупер мичуть, і з мами хустку здіймають (Марко Черемшина, Тв., 1960, 298); Махав [Матвій] руками, простягав їх до натовпу, що здивовано оглядався на нього, микав волосся на голові (Мирослав Ірчан, II, 1958, 265).
Горе микати, нар.-поет. — бідувати, поневірятися. Батько його з матір'ю рано померли, і залишився він сиротою микати своє горе на білому світі (Українські народні казки, легенди.., 1957, 281).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 701.

Коментарі (1)