в означеннях
Тлумачення, значення слова «милувати»:

МИ́ЛУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і без додатка. Не завдавати шкоди кому-, чому-небудь; позбавляти неприємностей; жаліти. За що пак милує господь Лихую твар такую, Як цей правитель?.. (Тарас Шевченко, II, 1963, 114); Звелів він негайно запалити млин і дозволив летючим загонам вкупі з татарами сплюндрувати й грабувати всі окружні селитьби, не милуючи нікого, навіть кішки (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 61); — А я так скажу, як батько кажуть, що за праведне діло своєї голови не жалій, ну та й чужої не милуй! (Андрій Головко, II, 1957, 244); [Самопал:] Землетрус. [Кряж:] Кого трясе, Омеляне, а кого й милує... (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 213);
//  Пробачати кому-небудь провину; прощати. — Обох милую! — княгиня зняла з грудей шпильку, осипану самоцвітами, і оддала Щуці. — Обох на волю! Лучче [краще] грішить милуючи, як караючи (Олекса Стороженко, I, 1957, 377); [Голос покликача:] Руфін сказав, що імператором гордує, як громадянин.. [Вояки:] Скарати! Не милувати! Не вменшати кари! (Леся Українка, II, 1951, 535); [Геннадій:] Слідством доведено, що цей робітник був надісланий у деякі місця Київської губернії для організації страйків по цукроварнях.. За це не милують (Леонід Смілянський, Черв. троянда, 1955, 84).
Бог (господь) милував — кому-небудь пощастило, вдалося уникнути чогось неприємного. — Чи на батька теж розбійники нападали, мамо? — спитав менший брат. — Ні, моя дитино, ні, господь милував (Марко Вовчок, I, 1955, 307); — Ти оглух?.. — Та поки бог милував (Михайло Стельмах, I, 1962, 108); Нехай (хай) бог (господь) милує! див. бог; Як бог (господь) кого милує?, заст. — як живеш (живете)?; як справи? (запитання при зустрічі). [Морозиха:] Здорова, здорова, дівонько! Як тебе господь милує? (Марко Кропивницький, I, 1958, 72); — Як вас бог милує, свате?.. що там сваха? а моя Зінька?.. Та сідайте ж бо! — припрохувала Хима (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 90).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 707.

Коментарі (0)

МИЛУВА́ТИ, ую, уєш, недок., перех. і без додатка.

1. нар.-поет., розм. Пестити кого-небудь, виявляючи свою прихильність, ніжність; голубити (у 1 знач.). Він мені дивиться в вічі, вигладжує мені брови, цілує мене, милує (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 76); Дочка мала, цілуючи й милуючи тата, скликнула: «Коли б же із тобою йти!» (Марко Вовчок, I, 1955, 364);  * Образно. Ой сонечко ясне, .. Світи ще годину, Бо рано ще спати, Милуй нас, як мати, Теплом обгортай (Володимир Самійленко, I, 1958, 132).

2. Бути джерелом приємних почуттів, бути приємним для кого-небудь. Милувала [п'єса] яскравими постановами, будила у душі кращий смак (Панас Мирний, V, 1955, 387); Волосся в дівчини русяве, А погляд вабив, милував (Любомир Дмитерко, Вітчизна, 1948, 135).
Милувати око (очі, зір) — бути приємним на вигляд. Рухи її легкі і плавні, крізь дитячу незграбність їх вже пробивається та чаруюча грація, яка так і милує око (Петро Колесник, Терен.., 1959, 311); Небо, як і море, милувало очі блакиттю (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1954, 344); Сіренький день дощливої [дощової] осені не милував зору (Натан Рибак, Зброя.., 1943, 121).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 707.

Коментарі (0)