в означеннях
Тлумачення, значення слова «мимовільний»:

МИМОВІ́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Який трапляється або виявляється ненароком, випадково. — Славно, старий, славно! — почулися голоси кількох свідків його мимовільного геройства (Іван Франко, VI, 1951, 159); — Тільки не для мене [польоти на інші планети], — вихопилось несподівано в Сашка, що, зависнувши на милицях, невідривно дивився на зірку.. Його мимовільне, сповнене болю зізнання, що так зненацька вихопилось з глибини душі, болем різонуло й Віталія (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 123).

2. Не залежний від чиєїсь волі, свідомості. Свою мимовільну дрож і тривогу він складав на.. ослаблення тіла (Іван Франко, I, 1955, 297); Глянувши на той вогник, я стримав мимовільне зітхання (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 164); Головну роль у привертанні мимовільної уваги відіграє цікавість об'єкта для даної людини (Борис Теплов, Психологія. Підручник для середньої школи, 1956, 66).

3. Пов'язаний з обставинами, вимушений обставинами. Кар хотів точно підрахувати запаси харчів на пароплаві. Невідомо, скільки часу доведеться їм пробути у мимовільній плавбі (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 41); Для інформації слово було надане Лодиженкові, й засідання набрало потрібної солідності, незалежно від чийогось вільного чи мимовільного запізнення (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 45).

4. Який випадково, ненароком стає кимось (перев. свідком). Дарка не може забути одної сцени, де вона була мимовільним свідком (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 58).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 708.

Коментарі (0)