в означеннях
Тлумачення, значення слова «минулий»:

МИНУ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до минути 3. Проценко щось замолов про давнє, таке хороше та так швидко минуле (Панас Мирний, III, 1954, 296); Не зразу кинулись назустріч, таким неподібним було все на ту давно минулу дійсність (Олександр Довженко, I, 1958, 327); Події давно минулих літ в уяві Михася постали, як живі (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 182).

2. у знач. прикм. Який минув, пройшов. Вернімось трохи назад та подивімся, чим жила й інтересувалась [цікавилась] галицька інтелігенція в 70-і роки минулого віку (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 28); На тонких стеблах крапельки студені Минулого дощу.. горять (Максим Рильський, I, 1960, 160); Як свідчать підсумки минулого навчального року, партійні організації республіки чимало зробили для поліпшення марксистсько-ленінської освіти комуністів і безпартійного активу (Радянська Україна, 27.VIII 1959, 1);
//  Пов'язаний з часом, відрізком часу, який вже минув. Він знову почав розказувати про своє минуле життя в городі, багато прибріхуючи (Борис Грінченко, II, 1963, 270); Полинь росте на місцях минулих подій (Юрій Яновський, I, 1958, 104);
//  Який жив раніше, колись. Саме напоєність думкою — одна з найхарактерніших рис творчості автора «Онєгіна», саме за це особливо любили його минулі покоління (Максим Рильський, III, 1956, 13);
//  Який передував теперішньому; попередній. Про Заньковецьку в ролі моєї Люби я писала в минулому листі. Тепер повторю, що я дуже рада Заньковецькій (Леся Українка, V, 1956, 229); О юні сили фатерлянда! Якщо минулі імперіалістичні війни нічому не навчили ваших батьків, прозріть хоч ви при світлі своїх палаючих будинків (Олександр Довженко, I, 1958, 360); Саме життя вже навчило.. цінувати людину не лише за минулі її заслуги, а, головним чином, за її теперішні дії (Олесь Гончар, IV, 1960, 92).
Минулий час — дієслівна категорія, що означає дію, яка відбувалася до моменту висловлювання.

3. у знач. ім. минуле, лого, сер. Час, який минув, пройшов, відійшов. Десь далеко стукає калатало нічного сторожа.. Воно завжди викликає у мене настрій, почуття зв'язку з далеким минулим, з життям моїх пращурів (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 415); В останні секунди свого віку він увесь тягнеться до нерозпізнаної грані майбутнього, .. бо все життя він жив майбутнім, не маючи нічого відрадного в минулому (Михайло Стельмах, II, 1962, 205); Комуністична партія учить, що радянська культура і література виникли, розвинулись і досягли розквіту на базі критично переробленої культурної спадщини минулого (Історія української літератури, I, 1954, 9);
//  чиє. Події колишнього життя певної країни, народу, особи. — Дуже гарна книжка. І про минуле України в ній є (Андрій Головко, II, 1957, 270); [Аркадій:] Нехай ти залишаєш мене в таку хвилину, але на тепле слово від тебе — в ім'я нашого прекрасного минулого — я маю право... (Олександр Корнійчук, I, 1955, 141).
 Відходити (відійти) в минуле — переставати існувати; забуватися. «Ой там збиралась бідна голота До корчми гулять...» Співав тоді оцієї молодий парубок-наймит, і в минуле оді йшли ті прокляті роки (Олесь Донченко, VI, 1957, 115); Жити минулим — зосереджувати свої думки, почуття на часі, подіях, що минули, пройшли. Вони минулим не живуть, Вони чогось від долі ждуть (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 355); На війні люди не можуть жити минулим. Події змінюються з казковою швидкістю (Рибак. Опов., 1949, 21); У минулому — раніше, колись. Входять сусіди, в минулому партизани: Іванов, Щербань, Максимов (Олександр Довженко, I, 1958, 114).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 711.

Коментарі (0)