в означеннях
Тлумачення, значення слова «мир»:

МИР 1, у, чол.

1. Відсутність незгоди, ворожнечі, сварок; згода (у 4 знач.). Святої правди і любові Зоря всесвітняя зійшла! І мир і радость [радість] принесла На землю людям (Тарас Шевченко, II, 1963, 282); Пішов [отаман] до Миколи, перепросив його гарненько; і вони помирились і запили сварку й мир могоричем (Нечуй-Левицький, II, 1956, 250); — Так, дивний старий. Пішов і не попрощався. Як з чужим. Ні, мабуть, не вийде у нас із ним миру. Так і будемо ходити один від одного стороною (Григорій Тютюнник, Вир. 1964, 78);  * Образно. [Антоніо:] Життя і мрія в згоді не бувають і вічно борються, хоч миру прагнуть (Леся Українка, III, 1952, 120).
 Жити в миру — жити мирно, дружно. [Вареник:] Живуть, каже, собі отець з сином в миру, хазяїнують (Марко Кропивницький, II, 1958, 225); Крім Ліни, є в нього ще дві дочки.., але з ними він більше конфліктує тепер, ніж живе в миру (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 165); Миром, у знач. присл. — мирно, без сварок і суперечок. Коли сонце заходить, ватаг виносить з стаї трембіту і трубить побідно на всі пустинні гори, що день скінчився миром (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 326); — Я ж колись врятував з Морозенком вас, то пожалійте людей! — ломить свій гнів і гордість чоловік, ще надіючись, що можна миром поладнати з паном (Михайло Стельмах, I, 1962, 421).

2. Відсутність збройної боротьби між двома або кількома народами, державами; протилежне війна. Родились в небі ви, — чи долі? Чи мир нам везете, чи брань? (Іван Котляревський, I, 1952, 201); — Простим людям потрібен мир між народами! Хто ж хоче війни?.. (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 9); Мир народам! Це слово було написане Володимиром Іллічем в першому декреті Радянської влади в 1917 р. (Вітчизна, 1, 1956, 122);
//  Мирна праця. Зброю для миру кують ковалі, Прагне служити не війнам проклятим — Злагоді й щастю розщеплений атом (Максим Рильський, III, 1961, 230).
 Всесвітня Рада Миру — міжнародний громадський орган всесвітнього руху прихильників миру, створений у 1950 р.; Голуб миру див. голуб; Люлька миру — символ примирення, припинення війни (за звичаями деяких народів, колишні противники разом палять люльку).  * У порівняннях. Ми з'їли прекрасну диню, яка об'єднала нас, як люлька миру (Юрій Яновський, II, 1958, 55).

3. Угода сторін, що воюють між собою, про припинення воєнних дій; мирний договір. — Ідіть, Едвардові скажіть, Як чули по сій мові. Коли не згодиться на мир, — Ми знов у бій готові (Леся Українка, I, 1951, 360); Військовий писар подав йому умови миру, і гетьман Остряниця, взявши гусяче перо, підніс його до пергамента і на мить задумався (Олександр Довженко, I, 1958, 274); Після цієї поразки, яка дістала назву «Льодового побоїща», рицарі поспішили укласти мир (Історія СРСР, I, 1957, 78).

4. Спокій, тиша. Звільна їдем. Мовчки бродить Око вдовж і вшир, Наче жалко нам природи Розбентежить мир (Іван Франко, XIII, 1954, 181); Мир злетів на мою душу (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 37); Над ним написано повік: «Смиренний грішник, Дмитрій Ларін, Господній рабі бригадир, Вкушає в сій могилі мир» (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 61).
З миром відпускати (відпустити) кого — відпускати когось без покарання, не чинячи йому перешкод. Відібравши кількох грецьких матросів, що чимось сподобались їм, повстанці виділили їм старий рибальський баркас на веслах і, побажавши вдруге не попадатись, з миром відпустили в море, до своїх (Олесь Гончар, II, 1959, 53); Іти (зоставатися і т. ін.) з миром (в мирі) — уживається як добре побажання тому, хто йде або залишається. [Годвінсон (береться за шапку):] Зостаньте з миром! (Леся Українка, III, 1952, 27); Тут Юрша спинив його. — Досить цього! — сказав. — Іди в мирі і роби, що знаєш (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 506); Мир вам!; Мир сьому дому!, заст., жарт. — уживається як привітання того, хто входить у дім. Входять Едіта й Крістабель; з ними Годвінсон і Джошуе Кембль.. [Годвінсон:] Мир сьому дому!.. [Кембль:] Мир вам! (Леся Українка, III, 1952, 22); Мир душі чиїй, заст. — нехай спочиває (про покійного). Ото церков Богданова. Там-то він молився, Щоб москаль добром і лихом 3 козаком ділився. Мир душі твоїй, Богдане! (Тарас Шевченко, I, 1963, 306).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 712.

Коментарі (0)

МИР 2, у, чол.

1. заст. Земля з усім, що на ній існує; світ. А над чорним Колізеєм, Ніби із-за диму, Пливе місяць круглолиций. І мир первозданний Одпочив на лоні ночі (Тарас Шевченко, II, 1963, 294); У Степана Федоровича Гамзи пир на увесь мир (Панас Мирний, IV, 1955, 157).
 Інший мир — загробне життя; той світ. Наче навішано гирі, Вся зайнялась голова... Думка об іншому мирі Тільки осталась жива! (Павло Грабовський, I, 1959, 53).

2. Усе живе, усе, що оточує нас. Не дай боже свині роги, весь мир поколе (Номис, 1864, № 3826); Надворі сонечко сяло, зогрівало увесь мир (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 318);
//  Те саме, що люди 2. З миру по нитці — голому сорочка (Номис, 1864, № 4490); Двері хатні навстіж стояли: одходило й приходило до хати миру — хто хотів (Марко Вовчок, I, 1955, 164); — Миру стоїть, наче на великдень коло церкви (Юрій Яновський, I, 1954, 35);
//  який. Люди певної території, суспільної групи і т. ін. От затим же то і сходився увесь харківський мир з півдня на Гончарівку, бо тут вже певно усяк надіявся її [Галочку] побачити (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 314); Страшна, нечувана досі пошесть навістила наш край. Довго.. тривожився мир хрещений, ждучи от-от видимої, наглої смерті (Іван Франко, VIII, 1952, 332); Перед всім колгоспним, миром В дні гарячі, трудові Став Петро мій бригадиром, Ми з дочкою — ланкові (Степан Олійник, Вибр., 1959, 85).

3. іст. Те саме, що громада 1. Землероби-селяни, які входили в сусідську общину, називались у східних слов'ян смердами, а сама община дістала назву мир (на півночі) і верв (на півдні) (Історія СРСР, I, 1957, 30); Біля зборні зібрався весь мир (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 77); [Л галька:] Нехай мир розсудить, що робить з нею (Степан Васильченко, III, 1960, 53);
//  Взагалі громада; народ (переважно про селян). — Та нас же таки мир. Одне туди, друге туди, по селу, поза селом, може, хтось-таки та знайде [Тетяну] (Степан Васильченко, II, 1959, 109); [Маруся:] Зневажа він мене, гордує мною, як вітер горою!.. Перед усім миром знущається надо мною й глузує мені у вічі (Марко Кропивницький, I, 1958, 94); Ледарі поховалися від нового завгоспа в усі діри, як від кота — сірі миші. Та зіркатий Проць люто витрясав їх звідти, витягав за руки — мирові на очі, пік злим, немилосердним сміхом (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 180).
 Миром; Усім миром, у знач. присл. — усі разом, спільно. А щоб збудить Хиренну волю, треба миром, Громадою обух сталить (Тарас Шевченко, II, 1963, 320); [Варвара:] Усім миром полоти їх [будяки], бо держава — це ми всі (Олександр Корнійчук, II, 1955, 302); Усім миром ідуть на страшну війну, на ворога лютого (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 277); На миру — серед людей, у присутності людей. — Бачу, він один залишатись боїться. Недарма ще старі люди казали: На миру і смерть красна (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 41).

4. заст. Життя мирян; світське життя, на протилежність монастирському. Отець Палладій у мирі звався отець Павел Андрієвський (Нечуй-Левицький, III, 1956, 367); [Матушка гуменя:] Може, хто з вас має думку у мир попрохатись, — залишіть ту думку. Велика праця жде вас і без миру (Панас Мирний, V, 1955, 75);  * Образно. Вітаю Вас, Остапе милий, В миру наречений Павлом! (Максим Рильський, III, 1961, 92).
По миру пускати (пустити) — доводити до злиднів, до становища жебрака. [Молодиця:] Сам [чоловік] без вісті забіг, а мене з малими діточками по миру пускає (Панас Мирний, V, 1955, 129); Ходити (піти і т. ін.) по миру — просити милостиню, жебракувати. Ходить [Іван] з Одаркою по миру, назбира шматків хліба доволі.. і їсть із дочками своїми, а після знов іде збирати (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 59); Ми й покинули свою слободу і пішли по миру світ за очима (Данило Мордовець, I, 1958, 44).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 712.

Коментарі (0)