в означеннях
Тлумачення, значення слова «мирно»:

МИРНО 1, присл.

1. Без війни, в мирі. Старий цар умер, а зосталося два брати. Старшому ж не можна чомусь було царством правити, — осівся на предківськім столі менший. Отже це не обійшлося мирно (Панас Мирний, II, 1954, 115); Те, за що так довго билися, нарешті, настало. Мир! Завойовано змогу мирно жити, не буде ще однієї воєнної зими (Олесь Гончар, II, 1959, 440).

2. Без сварок; дружелюбно, миролюбно. — Маню! — сказав я поважно, приступаючи наново до неї. — Чи ми не будемо ніколи з тобою мирно говорити? (Ольга Кобилянська, III, 1956, 40); На Володимирській гірці, В Києві, над Дніпром, Граються мирно діти, Бризкає сміх сріблом... (Іван Нехода, Чудесний сад, 1962, 36).

3. Тихо, спокійно. — Хай мирно сплять собі мерці; Нам — піклуватися живими! — Так ти казав (Павло Грабовський, I, 1959, 160); На небі світилися зірки, так само як і вчора, і позавчора. Десь у недосяжній висоті мирно миготіли вони (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 123);
//  у знач. присудк. сл. Пішов [Тимко] городом у яр. Там било тихо і мирно (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 217).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 714.

Коментарі (0)

МИРНО 2, присл., у знач. присудк. сл., діал. Людно, багатолюдно. В невеличкій хаті стало мирно, аж тісно (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 44).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 714.

Коментарі (0)