в означеннях
Тлумачення, значення слова «мировий»:

МИРОВИ́Й, а, е.

1. Пов'язаний із полюбовним розв'язанням суперечки;
//  у знач. ім. мирова, вої, жін., розм. Полюбовне вирішення суперечки. І мировую тут зробили [латинці] На тиждень, два або і три (Іван Котляревський, I, 1952, 271); Потім погомоніли [селяни] ще, закурили на мирову та й розійшлися (Андрій Головко, II, 1957, 231).
Зводити (звести) на мирову — мирити кого-небудь. Чіпка на мирову зводе, частує (Панас Мирний, II, 1954, 290); Іти (піти) на мирову — прагнути вирішити справу полюбовно; іти на примирення. — Тепер ще, бачу, на мирову ідуть [повстанці] (Іван Франко, VIII, 1952, 299); Він де в чому вже розібрався і з властивою йому поспішністю заявив, що Куцевич взагалі порядна людина і Максим повинен з ним піти на мирову (Натан Рибак, Час, 1960, 747); Пити (випити, запити і т. ін.) мирову — випивати за примирення. — Бий, кажу! — кричить перший [супротивник] та хвітьдругого по пиці... Той — здачі.. Насилу розборонили люди, та й ведуть знову в шинок «мирову пити» (Панас Мирний, II, 1954, 195); Скоро вони помирились, але на весілля так і не пішли — вдома випили мирову (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 372); Устим приніс четверть самогону, запив мирову і наказав усім парубкам Оксена не зобижати (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 22).

2. У царській Росії та деяких буржуазних державах — пов'язаний з органами, які розглядають дрібні кримінальні й цивільні справи. [Храпко:] А ще, може, й на мировий з'їзд прийдеться апеляцію подавати (Панас Мирний, V, 1955, 125); Робітники нахвалялись на п. Юзефовича мировим судом (Володимир Самійленко, II, 1958, 357);
//  у знач. ім. мировий, вого, чол. Те саме, що Мировий суддя. [Харитон:] А я оце думаю кинутись до мирового (Марко Кропивницький, II, 1958, 46); — І мировий, кажуть, пан, і він за панами тягне, на панську руч (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 462).
Мировий посередник — після селянської реформи 1861 р. в Росії — урядовий чиновник, що залагоджував конфлікти між селянами та поміщиками. Пан поїхав до міста і пожалівся, ніби Джеря бунтує громаду. Мировий посередник потяг руку за паном (Нечуй-Левицький, II, 1956, 260); [Лисенко:] Наслухався горя цього, коли був мировим посередником! Я зараз напишу вам скаргу до окружного суду (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 281); Мировий суддя — суддя, що розглядав дрібні кримінальні й цивільні справи. — Се було ще з того разу, Як я з царського указу Мировим суддею став (Іван Франко, XII, 1953, 8).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 714.

Коментарі (0)