в означеннях
Тлумачення, значення слова «мирський»:

МИРСЬКИ́Й, а, е.

1. заст. Світський. Не раз і не два інспектор чернець розганяв студентів серед глухої ночі, бо вони тривожили його своїми мирськими піснями (Нечуй-Левицький, I, 1956, 340); Батюшечка сидить коло вікна, милуючись світом божим. Ніби підкреслює, сівши геть від столу, що справи мирські його зовсім не обходять (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 353);
//  Який живе у миру (див. мир 2 4). [Василь:] Не всі рівні, не всі однакові перед богом? Ні, то мирські, а то, бач — божі, все єдно, що то чоловік собі, а то — пан (Панас Мирний, V, 1955, 97); Мстислав дуже не любить, коли хтось згадує про його чудодійне перетворення із закоренілого мирського гріховодника в єпископа (Юрій Мельничук, До раю.., 1961, 30);
//  Власт. людям, що живуть у миру. [Маруся:] Зрікаючись миру, імення мирське треба перемінити (Панас Мирний, V, 1955, 105); Війна, боротьба, мирські пристрасті увійшли і до церкви (Михайло Чабанівський, Балкан. весна. 1960, 20).

2. іст. Прикм. до мир 2 3. Пан справник, після доброго мирського обіду, ліг спочивати, бо дуже втомився (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 267); Люди побачили — не старшина правує, а вже Захар старшину примушує сход скликать, вирішувати мирські справи (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 192);
//  у знач. ім. мирське, кого, сер. У царській Росії — один з податків, які повинні були сплачувати селяни. — Гроші тягни з себе, мов жили: подать дай, мирське дай, сюди дай, туди дай (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 113).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 715.

Коментарі (0)