в означеннях
Тлумачення, значення слова «миритися»:

МИРИ́ТИСЯ, мирюся, миришся, недок.

1. Припиняти сварки, суперечки, ворожнечу з ким-небудь. — Ну, — питає [Змій], — за чим, добрий молодець, зайшов? Чи будем битися, чи миритися? (Українські народні казки, 1951, 125); — А я мирюсь з матір'ю. переводжу до себе... (Панас Мирний, II, 1954, 209); Просила ніби Марія і його, Якова, щоб звести з чоловіком. Та він радив позивати, а не миритися (Андрій Головко, II, 1957, 150); [Самопал:] А як з Дмитром посварився, то помиритесь... Хлопець він хороший. [Кряж:] Кобила з вовком мирилася, та додому не вернулася (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 216);
//  безос. А що там поза мурами творилось, Кому з ким воювалось чи мирилось, Про те не знали ми та й знати не хотіли (Іван Франко, XIII, 1954, 298);
//  Жити в мирі, не сваритися. Ми з сестричкою мирились — Барабаном ми ділились: Трохи я побарабаню, Потім дам сестриці Ані (Григорій Бойко, Ростіть.., 1959, 62).

2. з ким — чим і без додатка. Терпимо ставитися до кого-, чого-небудь. Літо минає, і треба зарані миритись з думкою, що такі напади жару і болі ноги будуть від часу до часу прокидатись (Леся Українка, V, 1956, 245); Що ж, коли любиш сомів ловити, то мусиш миритися з комарами (Олесь Донченко, VI, 1957, 213).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 713.

Коментарі (0)