МИСЛИТИ, лю, лиш, недок.
1. неперех. Міркувати, зіставляючи явища об'єктивної дійсності і роблячи висновки. Я вірив правді на землі, Я чесно мислив і трудився (Павло Грабовський, I, 1959, 206); Нові люди мислять по-новому, мислять державними масштабами (Максим Рильський, III, 1956, 47); Художник мислить образами, він показує істину (Шамота, Талант і народ, 1958, 50).
2. неперех., розм. Те саме, що думати 2. — Їй-богу,
Семен розумніший, ніж я мисливі.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
114); — Про що, скажи, ти мислиш, воєводо? —
Озвався князь (Микола Бажан, Роки, 1957, 228);
// з інфін. Мати
намір, збиратися робити що-небудь. Ніхто й не мислив
спати; про вечерю теж не було гадки (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
123); — Кажуть про нас, дорогі мому серцю брати, що
ви невдячні і неретельні: взяти гроші знаєте, а віддати
і не мислите (Осип Маковей, Вибр., 1956, 229).
3. перех. Уявляти собі кого-, що-небудь. Салтиков
мислив соціальний роман, як роман народний не лише
в розумінні зображення народного життя, а й в
розумінні аспекту зображення, ідеалів письменника (Радянське літературознавство, 8, 1965, 53); Маяковський казав, що не мислить
себе поза партією, хоч і не носить партійного квитка
(Максим Рильський, III, 1956, 373); — Ну, скажіть нам, діду
Харитоне Кононовичу, як ви собі мислите комуну?
(Юрій Яновський, II, 1954, 160).
♦ Мислити добро (добра) кому — бажати щось добре
кому-небудь; прагнути зробити щось добре комусь.
[Степан Демидович:] Люди тямущі радять
мені писати, а ти, хоч і дочка мені, не мислиш
батькові добра (Володимир Самійленко, II, 1958, 134); — Думаєш, добра тобі
мислять отакі типи? (Олесь Гончар, III, 1959, 301); Мислити
зло (лихо) кому — бажати кому-небудь щось недобре;
намагатися шкодити комусь; Не мислити зла (лиха)
кому — не бажати чогось недоброго кому-небудь,
не прагнути шкодити комусь. Свій своєму лиха не
мислить (Номис, 1864, № 9443); — Ви знаєте, що ми
близькі сусіди, що я вам не ворог, зла не мислю ні вам,
ні вашим дітям (Нечуй-Левицький, I, 1956, 134).