в означеннях
Тлумачення, значення слова «мисливець»:

МИСЛИ́ВЕЦЬ, вця, чол.

1. Той, хто займається, захоплюється мисливством. — Я не згірший мисливець, знав, що качка птиця вередлива (Марко Вовчок, VI, 1956, 312); Коли мисливець підходить до лугу чи болота, багатого на дичину, його охоплює радісне передчуття щасливого полювання (Максим Рильський, III, 1956, 128); — Я на своєму житті перший раз здибаю жінку-мисливця (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 411);  * У порівняннях. — А я... зможу, — раптом каже Денис Блаженко, дивлячись на висоту, як мисливець на тигра (Олесь Гончар, III, 1959, 36).

2. за ким — чим, перен. Той, хто переслідує кого-, що-небудь, шукає когось, щось. З пустотливого шибеника Володимир обернувся в серйозного мисливця за німецькими автомашинами (Дмитро Бедзик, Плем'я.., 1958, 13); Над вулицею десь біля бульварів, лякаючи поодиноких мисливців за любов'ю, проходить пісня (Юрій Яновський, II, 1958, 61);
//  спец. Швидкоплавне військове моторне судно, призначене для розшуку і знищення підводних човнів противника. Човен плавно занурюється все глибше й глибше. Нас переслідує ланка великих мисливців (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 31).

3. розм., рідко. Розумний, метикуватий, хитрий чоловік. Молодий, та ба: мисливець (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 717.

Коментарі (0)