в означеннях
Тлумачення, значення слова «мить»:

МИТЬ, і, жін. Дуже короткий проміжок часу; момент (у 1 знач.). Він нахилився вперед, витягнув шию і ловив вухом той клик машини довго, уважно, наче боявся пропустити з нього хоч одну мить (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 39);
//  чого, яка. Певний відрізок часу. Важке зітхання з плачем вирвалось якраз у ту мить, коли зробилося тихо (Панас Мирний, III, 1954, 77); Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води, в годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди!.. (Володимир Сосюра, II, 1958, 313).
 В одну (єдину) мить — дуже швидко. За димом палахнуло полум'я й обхопило клуню в одну мить (Нечуй-Левицький, II, 1956, 197); В єдину мить відійшло вбік усе, про що мріялось. Нема зору (Олесь Гончар, III, 1959, 267); В ту (цю) ж мить; Ту (цю) ж мить; Тієї ж миті — одразу ж, зараз же. Як тільки вихилив Панько голову понад браму, в ту ж мить пустився руками й зіскочив на землю, як кіт (Лесь Мартович, Тв., 1954, 164); Враз музика увірвалась. Коло зробило ще по інерції рух, але ту ж мить розірвалось (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 233); Він раптом, весь здригнувшись, рвучко підвівся на коліна. З вогневої, з-поміж радісного різноголосся солдатських басів несподівано виділився дівочий голос. Тієї ж миті він побачив Ясногорську (Олесь Гончар, III, 1959, 394); За [якусь] мить: а) протягом дуже короткого відрізку часу. Грозова хмара вихлюпнула зливу За мить одну (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 166); б) невдовзі, одразу ж після чого-небудь. Замфірові потемніло в очах. Зразу він наче не розчовпав, про що річ, але за мить страшна думка блиснула йому в голові (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 211); Попрощався зі всіма, а їй значуще й добре посміхнувся, скочив на сноповий віз Щербини, та й за якусь мить рання курява покрила і віз, і хлопця (Михайло Стельмах, I, 1962, 472); в) безпосередньо перед чим-небудь, незадовго до чогось. Ось підійшла вона — і зір у зорі тоне.. А перед цим, за мить, я кляв її за муки (Володимир Сосюра, II, 1958, 158); На [якусь, недовгу і т. ін.] мить — на короткий час, ненадовго. Душно конать у знесиллі... Дайте повітря на мить! Раз до цілющої хвилі 3 ліжка мене підніміть! (Павло Грабовський, I, 1959, 53); [Жірондист:] Я часами тут оживав на невелику мить, і серце билось так, мов у живого (Леся Українка, II, 1951, 180); На якусь мить Глухов розгубився (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 28); Ні на мить — навіть на дуже короткий час. Затлівся присок дрібними зірками, та вогник не спалахнув ні на мить (Леся Українка, I, 1951, 282); Забути я не зможу Тебе до смерті ні на мить (Любов Забашта, Вибр., 1958, 145).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 722.

Коментарі (0)