МЗДА, и, жін., заст.
1. Плата, винагорода за що-небудь. На невірних спаде кара, Але вірних мзда чекає (Іван Франко, X, 1954, 106); Барабан, флейта та скрипка — весільний ансамбль — знаходився в кожному містечку за невелику мзду (Юрій Смолич, Театр.., 1946, 95).
2. ірон., розм. Хабар. До Новицького командирували спритного адміністратора, який за невелику мзду привернув симпатію цензора до нашого театру (Минуле українського театру, 1953, 30); [Геннадій:] Доставщика я вже уговорив... Правда, за відповідну мзду, але уговорив. Він підписав акт (Захар Мороз, П'єси, 1959, 261).