в означеннях
Тлумачення, значення слова «набачити»:

НАБА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм.

1. Звернути увагу на кого-, що-небудь; помітити, побачити. Одного разу, прибираючи дякову «світлицю», Тарас набачив у дяка грубий зшиток синього паперу (Степан Васильченко, II, 1959, 362); Лав рик ще спить.., а Даринка, набачивши якось за соняшниками торішню стерню, вирішила піти колосків пошукати (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 266).

2. Те саме, що набачитися. [Деві:] Якби ви коли почули, як стане дядько правити про бали, комедії та всякі маскаради, що він набачив по світах. Ото є що послухать! (Леся Українка, III, 1952, 19).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 11.

Коментарі (0)